- Вступ
- Що таке вокальна корекція (тюнінг)
- Кому і коли потрібна вокальна корекція
- Природа вокального звуку в контексті тюнінгу
- Звуковисотна корекція
- Можливості та межі тюнінгу
- Тонкі нюанси тюнінгу вокалу
- Висновки
Вступ
Професійний тюнінг вокалу онлайн ви можети замовити за цим посиланням.
У вокально-інструментальній музиці вокал у більшості випадків займає лідируючу позицію. Він завжди на передньому плані, несе смислове навантаження через літературний текст і передає основну частину емоційної складової твору, адже голос знайомий нам із дитинства, і ми звикли розрізняти найтонші відтінки та зміни в його забарвленні. Однак, як і з іншими елементами музики, ми, як слухачі, дуже чутливі до будь-яких «похибок» і неточностей. Навіть якщо людина одягнена за останнім словом моди, в найдорожчий одяг «з останньої колекції», але якщо він забруднений, загальне враження все одно буде швидше негативним. Повертаючись до музики, це стосується чистоти та ритмічності гри на гітарі, тієї ж ритмічності й сили гри на барабанах, а також чистоти та активності вокального виконання.
Ми не будемо заглиблюватися в доволі популярну нині суперечку «студійний запис чи живе виконання?», однак не можна ігнорувати той факт, що сучасна музика загалом привчила нас до певного рівня перфекціонізму. Безумовно, є напрями, що допускають певну частку «неідеальності», але загалом вони є швидше винятком. Таким чином, виконавцям доводиться відповідати певним стандартам і очікуванням, коли йдеться про публікацію готового продукту.
Знову ж таки, ми не заперечуємо, що будь-який музикант у підсумку повинен прагнути досягти такого рівня майстерності, при якому його виконання не потребуватиме жодної корекції. Однак для досягнення таких висот потрібні роки, а то й десятиліття, і якщо відкладати реалізацію творчих ідей до настання цього ідеального моменту, музикант ризикує так і не випустити жодного твору. Саме тут на допомогу приходить технічний прогрес, що дозволяє творчим людям реалізовувати свій потенціал, не чекаючи піку професійної форми. Варто відразу уточнити, що чудес не буває, і неможливо, як у популярних гумористичних відео про будні звукорежисерів, зробити з цілковитого новачка вокалу зірку світового масштабу навіть за допомогою найсучасніших програм і алгоритмів. Тому постійний професійний розвиток залишається ключовою необхідністю для досягнення результату.
Отже, кому, коли і в якій мірі може знадобитися вокальна корекція, і що це взагалі таке? Саме на ці питання ми зараз спробуємо дати детальні відповіді.
Що таке вокальна корекція (тюнінг)
Вокальна корекція — це процес, у якому звукорежисер вносить зміни в одну з трьох основних характеристик записаного вокалу: висотну, тембральну та/або ритмічну складову. Висотна складова містить інформацію про те, які ноти виконав (або намагався виконати) вокаліст. Тембральна складова відображає характер звучання або, як його ще називають, вокальне забарвлення. Ритмічна складова дозволяє маніпулювати початком, завершенням і тривалістю окремого звука. У цій статті ми приділимо найбільше уваги першій, висотній характеристиці, оскільки тембральною стороною вокалу, за рідкісними винятками, звукорежисер займається вже на етапі зведення матеріалу, тоді як тюнінг належить до підготовчої фази роботи, а ритмічна корекція, у свою чергу, є самоочевидним і безпосереднім етапом, що не потребує детальних пояснень у контексті вокальної корекції.
Ми будемо розглядати цей набір дій окремо, однак варто пам’ятати, що на практиці провести чітку межу між тюнінгом і зведенням досить складно. Частково це пояснюється тим, що засоби, які використовуються для вокальної корекції, часто перетинаються з аналогічними на етапі зведення. Крім того, тюнінг ніколи не виконується у відриві від решти твору — він завжди робиться в його контексті. Те ж саме стосується і часової складової, адже не завжди можливо розділити тюнінг і зведення на два окремі етапи. Зміни, внесені під час зведення, що зазвичай слідує після вокальної корекції, можуть потребувати додаткових маніпуляцій із вищезгаданими трьома складовими вокального матеріалу.
Кому і коли потрібна вокальна корекція
Коротка відповідь – усім і завжди. А тепер, щоб уточнити, чому саме вона потрібна всім і завжди, дамо більш розгорнуту та зрозумілу відповідь.
По-перше, не варто сприймати цей процес лише як виправлення помилок виконання. Так, безумовно, слово «корекція» може наводити на певні асоціації, однак у широкому сенсі тюнінг вокалу – це приведення записаного матеріалу до певних стандартів для подальшого зведення. Звісно, виправлення помилок може бути частиною цього процесу, але не завжди він зводиться саме до цього. Тут ми й підходимо до однієї з причин, чому тюнінг потрібен усім і завжди. Навіть найпрофесійніший вокаліст може, наприклад, не володіти специфічними техніками роботи з мікрофоном у студії, відхиляючись від нього під час запису; або ж у пориві емоцій ідеально не влучити в музичну долю; або взяти певну ноту, висловлюючись вокальним сленгом, позиційно вище чи нижче. Усі ці моменти самі по собі не є помилками, але в контексті певних жанрів та стилів музики можуть потребувати втручання звукорежисера на етапі тюнінгу.
По-друге, на жаль, не всі ми є великими вокалістами, а отже, неминуче допускаємо помилки. Від цього не застраховані навіть досвідчені професіонали, а коли йдеться про новачків у вокальному мистецтві чи просто любителів, то помилки є невід’ємною частиною вокальної роботи. У цьому немає нічого ганебного, доки виконавець продовжує працювати над підвищенням рівня професіоналізму в довгостроковій перспективі. Як ми вже згадували у вступі до цієї статті, у недосконалому виконанні є своя чарівність, і в певних колах ця характеристика цінується. Однак якщо виконавець планує пробиватися на сучасну музичну сцену для широкого слухача, то так чи інакше вокальної корекції при зведенні не уникнути. Це ще одна з причин, чому тюнінг потрібен усім і завжди.
Таким чином, ким би не був вокаліст, який заходить у студійний простір, для досягнення кінцевого результату йому не уникнути контакту з вокальною корекцією. Ми спеціально наголошуємо на студійній роботі, оскільки при записі концертних виступів, навіть маючи таку можливість, часто свідомо відмовляються від тюнінгу вокалу на користь збереження автентичності живої атмосфери.
Природа вокального звуку в контексті тюнінгу
Перш ніж перейти безпосередньо до розгляду нюансів вокальної корекції, варто зазначити, що тюнінг вокалу – це завжди компроміс. Це справедливо тією чи іншою мірою майже для всіх технік зведення, але особливо помітно саме при вокальній корекції. Будь-які зміни, внесені в звук, впливають на його природність, тому що більше і інтенсивніше застосовуються засоби корекції, то менш природно звучатиме вокал у підсумку. Тому якщо виконавець розуміє, що може заспівати краще, з меншою кількістю помилок, то в ідеалі варто залишатися на етапі запису та передавати звукорежисерові лише максимально якісний результат. Повторимо: що менше змін доведеться вносити звукорежисерові на етапі тюнінгу, то природніше, а отже, краще звучатиме підсумковий результат.
Отже, вокал, як ми вже згадували раніше, має три основні характеристики – звуковисотність, тембр і ритмічну складову. У даний момент нас цікавить взаємозв’язок перших двох. Кожна виконана нота, окрім свого очевидного та унікального розташування у звуковому ряді, має ще й унікальне забарвлення, властиве саме цій висоті. Звуковисотність досить легко уявити – це кількість коливань голосових зв’язок на секунду. Так, наприклад, нота Ля першої октави на сьогодні дорівнює 440 коливанням за секунду. Ці коливання називаються герцами, тож для зручності надалі ми використовуватимемо саме це визначення, де згадана нота Ля становить 440 Гц. Так само кожна можлива нота має своє вираження через певну кількість герц.
Зрозуміти тембральне забарвлення трохи складніше, але в спрощеній формі його можна пояснити, посилаючись на знайомі багатьом вокалістам поняття резонаторів. Дуже спрощено: що вища нота відносно загального діапазону вокаліста, то більше вона формується за допомогою головних резонаторів, що, своєю чергою, веде до яскравішого, більш «плоского» звуку. А що нижча нота, то більше вона формується за допомогою грудних резонаторів, що робить звук глибшим і темнішим. Таким чином, окрім унікальної кількості коливань, кожна нота також має унікальне забарвлення, що визначається роботою вокального апарату, і саме це розуміння буде необхідним нам для подальшого розгляду принципів і складнощів вокальної корекції.
Ми жодним чином не претендуємо на те, щоб ця стаття розглядалася як теоретична основа вокальної практики. Опис формування вокального тембру, наведений у попередньому абзаці, свідомо сильно спрощений, оскільки більш детальне та технічно правильне пояснення потребувало б занадто багато тексту. Водночас наведеного вище більш ніж достатньо для демонстрації принципів роботи вокального тюнінгу.
Звуковисотна корекція
Основну частину роботи в процесі тюнінгу займає виправлення звуковисотної складової записаного матеріалу. Головним інструментом для нас буде програмне забезпечення Melodyne від компанії Celemony. Варто зазначити, що це програмне забезпечення ми використовуємо через те, що воно надає широкий спектр можливостей для тонкої ручної маніпуляції зі звуком. Водночас читач може бути знайомий із світом вокального тюнінгу завдяки програмі під назвою Autotune від компанії Antares.
Саме в цьому розділі нам знадобляться знання про природу вокального звуку, адже поряд із досить широкими можливостями в цій сфері тюнінг стикається і з унікальними труднощами. Як ми пам’ятаємо, кожна нота має унікальну кількість коливань, що її характеризують, а також специфічне тембральне забарвлення, обумовлене роботою вокального апарату. І, якщо спростити, коли нам потрібно виправити неправильно заспівану (фальшиву) ноту і перемістити її в область бажаної звуковисотності, ми програмними засобами змінюємо кількість коливань у заданій ноті на більше, якщо потрібно «підвищити» ноту, або менше, якщо потрібно «понизити». Уважний читач міг уже помітити, в чому криється суть проблеми – ми нічого не сказали про тембральну складову.
Сучасне програмне забезпечення дозволяє певною мірою змінювати характер тембру звуку, однак відбувається це так званим деструктивним способом. Це означає, що нічого нового в звук не додається, а всі зміни виникають лише внаслідок перетворення інформації, що вже міститься в окремо взятому звуці. При цьому, саме в цьому контексті наше надзвичайно спрощене пояснення природи формування тембру набуває ще більшого сенсу, адже при внесенні вищеописаних змін у тембральну складову програмне забезпечення (у нашому випадку Melodyne), абстрактно кажучи, оперує такими ж умовними категоріями, як-от: «нота при підвищенні повинна звучати яскравіше й плоскіше, а при зниженні – темніше й глухіше». Іншими словами, цифровий алгоритм може лише намагатися імітувати зміни в тембральній складовій звуку, але ніколи не зможе досягти природності.
Це розуміння відсилає нас до вже згаданої поради про те, що, якщо є така можливість, слід «виправляти» фальш під час співу ще на етапі запису.
Можливості та межі тюнінгу
Попри те, що попередній розділ міг створити враження про доволі обмежену користь звуковисотної корекції через її недосконалість, слід все ж розуміти, що вище йшлося про ідеальні очікування, за яких вокал після тюнінгу залишається настільки ж природним, як і до нього. Однак, незважаючи на те, що твердження про неприродність звучання вокалу після корекції має під собою підґрунтя, варто зауважити, як ми вже зазначали на початку цієї статті, що в сучасному музичному світі існує тенденція до перфекціонізму, зокрема й у звучанні вокалу. А отже, читач, напевно, регулярно стикається з вокалом, який пройшов тюнінг, навіть не усвідомлюючи цього, і певною мірою вже звик до нього.
Тому, перш ніж заглибитися в деталі функціональних можливостей і обмежень вокального тюнінгу, слід усвідомити, що йтиметься саме про ці ідеальні очікування. Адже чисто технічно можна співати абсолютно будь-які ноти й за допомогою програмного забезпечення успішно «витягувати» їх на потрібну висоту. Проте, що більшою буде різниця між записаним матеріалом і бажаним результатом, то менш підсумковий результат буде схожий на живе людське виконання.
Визначимо одразу прості для розуміння межі допустимої фальші, перш ніж заглибимося в деталі. Практика показала, що досить безпечною для тюнінгу похибкою є фальш у межах пів тону-тону. Винятки можуть становити вкрай низькі ноти у басів і вкрай високі у сопрано, де фальш залишається придатною для непомітної корекції в межах тона-півтора, а в рідкісних випадках – і до двох тонів. Подібні винятки виникають через те, що в цих двох зазначених нотних діапазонах тембральні відмінності між сусідніми нотами значно менші, ніж у середині вокальної теситури.
Складність корекції більш значних звуковисотних відхилень, окрім тембральної різниці, полягає ще й у переходах між скоригованою і неторканою нотами. Як ми вже визначили, цілком можливо підкоригувати дещо фальшиву ноту в потрібний бік, але якщо ця нота є частиною зв’язно заспіваної фрази (legato), то, окрім уже згаданих характеристик, на які ми впливаємо, перед нами виникне ще один короткий за часом, але від цього не менш значущий елемент звуку, що пов’язує дві ноти.
Найяскравіше цей елемент можна помітити, розглядаючи такий прийом, як портаменто, за якого перехід від одного звуку до наступного відбувається не «миттєво», а як би з плавним в’їздом (якщо друга нота знаходиться вище першої) або з’їздом (якщо нижче). Так от, подібний елемент присутній практично при будь-якому переході від однієї ноти до іншої, просто набагато швидше й тому значно менш помітно. Але не миттєво.
Тому, коли ми змінюємо звуковисотність однієї з нот у зв’язній фразі, ми збільшуємо або зменшуємо відстань, яку має подолати зазначений вище перехідний елемент. Цей побічний ефект знайомий багатьом, хто чув пришвидшений або сповільнений аудіозапис – у обох випадках підсумковий звук ставав комічним і мультяшним. У мініатюрі те ж саме відбувається і з перехідними елементами між нотами.
Сучасне програмне забезпечення, безумовно, дозволяє певною мірою справлятися з цими проблемами. Для компенсації тембральних змін застосовується корекція так званої форманти, яка якраз і відповідає за тембральну складову звуку. А для компенсації перехідних артефактів між нотами звукову хвилю в цих відрізках подовжують або скорочують, щоб компенсувати зміну відстані між скоригованими нотами.
Обидва ці інструменти (і багато інших) містяться у програмі Melodyne, що дозволяє проводити весь спектр робіт з тюнінгу в єдиній екосистемі, забезпечуючи більш ефективну роботу та якісний результат. Однак, як ми вже зазначали, це деструктивні зміни, які так чи інакше зменшують натуральність звучання. Втім, на практиці виправлені погрішності в межах пів тону-тону залишаються практично непомітними для необізнаного слухача й не порушують загальну природність звучання.
Тонкі нюанси тюнінгу вокалу
Вище ми описали основні завдання, що стоять перед звукорежисером при вокальній корекції, та головні прийоми, за допомогою яких ці завдання вирішуються. Однак на цьому спектр можливостей і інструментів тюнінгу не обмежується, тому далі ми розглянемо ситуативні завдання і способи їх вирішення.
Наступним після висотно-частотної корекції та маніпуляцій із тембром стоїть завдання виправлення ритмічних похибок виконання. Ми винесли цей аспект у розділ ситуативних, оскільки, на відміну від попередніх двох, він значно рідше потребує корекції у вокальній партії. Це пов’язано з тим, що певний рівень ритмічної “вольності” залишається допустимим навіть у сучасному музичному перфекціонізмі. Можна навіть сказати, що ритмічна свобода – це чи не єдиний елемент, який, не впливаючи негативно на якість фінального міксу, може додавати виконанню живості. Втім, усьому є межа, і, як і у випадку з висотністю, існує певний поріг відхилень, який не підлягає виправленню. Однак через велику кількість змінних – таких як темп, розмір, жанр і стиль конкретного твору – визначити універсальні межі допустимих відхилень надзвичайно складно. Тому у цьому питанні звукорежисер має покладатися на натренований музичний смак і слух, заснований на якісних референсах, аби приймати правильне рішення в кожному окремому випадку.
Ритмічна корекція не обмежується лише зміщенням окремих нот уперед чи назад у часовій координаті. Іноді, особливо в завершеннях фраз, потрібно скоротити або подовжити тривалість заспіваної ноти. Як і у випадку з висотою тону, технічно це можна робити в абсолютно будь-яких межах, однак ми знову стикаємося з неминучістю вже згаданого компромісу. Адже подібні маніпуляції зі звуком фактично є його пришвидшенням або уповільненням, що, як ми вже згадували, призводить до тембральних спотворень. Тому, як і у випадку з висотністю, чим менше звукорежисер змушений вдаватися до розтягування або скорочення звуку, тим якіснішим буде кінцевий результат.
Ще одним ситуативним інструментом у тюнінгу вокалу є можливість маніпуляцій із формою та амплітудою звукової хвилі. Як відомо, звук є хвилею, що має певні характеристики, такі як частота коливань і їх амплітуда (розмір). Разом вони формують певний хвильовий малюнок. В ідеальних умовах ідеальний звук окремо взятої ноти постає перед нами як рівна за напрямком, стабільна з точки зору частоти коливань хвиля із заданою амплітудою. Як це зрозуміти звичайній людині? Рівність напрямку і стабільність коливань означає, що, наприклад, узявши половинну ноту Ля першої октави, протягом усього звучання вона залишатиметься саме цією нотою без тенденції перейти в Ля-бемоль або Ля-дієз. Задана амплітуда означає, що вона звучатиме з однаковою гучністю. Це, звісно, ідеалізований і, можна сказати, неможливий випадок – принаймні коли йдеться про вокальний звук.
З амплітудою коливань вокаліст також може бути знайомий через поняття “вібрато”. Чим більша амплітуда коливань хвилі, тим, зокрема, “ширше” вібрато, і навпаки. Саме тому нестабільності в цій характеристиці рідко стають проблемою при вокальній корекції, оскільки часто є свідомим вокальним прийомом. Найбільш зрозумілим винятком, коли виправлення хвильової форми все ж необхідне, є ситуація, коли вокалісту не вистачає дихання на фінальну ноту у фразі, і, відповідно, особливо якщо нота довга, її гучність поступово зменшується. Якщо це не заплановане diminuendo, таке згасання підлягає корекції. Справедливе й зворотне: якщо вокаліст через недосвідченість “роздуває” довгу ноту, створюючи незаплановане crescendo.
Зі стабільністю напрямку хвилі ситуація дещо складніша. Дві найпоширеніші проблеми, з якими стикаються звукорежисери під час вокального тюнінгу: 1) довга (але не обов’язково) нота “тягнеться” вгору або вниз до наступної, створюючи ефект глісандо; 2) нота загалом нестабільна, і в її межах вокаліст, наприклад, у першій третині взяв її чисто, у другій – занизив, а в останній – завищив. Як і у випадку загальної висотної корекції, рішення цих проблем має свої обмеження, які в цілому збігаються з раніше зазначеними, але є більш суворими. Незаплановане глісандо, що не перевищує півтона, за винятковими випадками можна безболісно вирівняти, “нахиливши” хвилю в потрібному напрямку.
Щодо другої проблеми – тут ситуація складніша. Корекція такої ноти відбувається шляхом її розрізання на необхідну кількість частин (залежно від кількості значних змін напрямку хвилі) і подальшої їх підгонки під необхідну висоту. Складність полягає в тому, що таким чином створюється велика кількість штучних стиків за короткий проміжок часу, що, як ми вже пояснювали, вносить тембральні й перехідні спотворення. Сучасні програмні інструменти дозволяють згладжувати більшість із цих артефактів, але, як і у випадках вище, ціною втрати природності звучання.
Наостанок варто зазначити, що ці проблеми ми віднесли до розділу ситуативних ще й тому, що тюнінг завжди здійснюється в контексті всього матеріалу. Може статися так, що з технічної точки зору вокаліст припустився помилки, але в загальному музичному контексті, на треноване вухо звукорежисера, ця проблема не потребує виправлення, оскільки таке звучання є комплементарним для твору. Або, наприклад, у певному місці вокальної партитури не передбачене глісандо, але виконавцю, який випадково (або свідомо) його зробив, такий варіант подобається, і він хоче його залишити. У такому випадку корекція також не проводитиметься. Тому завжди слід узгоджувати зі звукорежисером своє бачення кінцевого результату, щоб уникнути непорозумінь.
Висновки
Підсумовуючи, варто зазначити, що ця стаття не є вичерпним енциклопедичним посібником із вокальної корекції. Проте в ній ми розглянули найбільш поширені проблеми, з якими стикаються звукорежисери під час тюнінгу вокалу, а також найчастіше використовувані інструменти й принципи. Для якісного виконання цього процесу потрібен значний звукорежисерський та загалом музичний досвід, а також тривала практика роботи з передовим програмним забезпеченням. Сподіваємося, що цей матеріал дозволив краще зрозуміти важливість цього етапу зведення, а також дії, які можна вжити ще на етапі запису для досягнення найкращого кінцевого результату.
Професійний тюнінг вокалу ви можети замовити за цим посиланням.
